Жнива

Жнива

День Подяки (який святкується в листопаді) відомий лише Американцям та Канадцям, а Українці, так як і багато інших народів навкруги світу, святкують початок жнив у кінці літа. Сторіччями сільськогосподарські традиції були підгрунтям духовності України, а ритуали, які висловлювали подяку живій природі, виконувалися на заключному етапі збору врожаю.

До появлення комбайнів та тракторів, українські селяни збирали врожай за допомогою серпа та коси. Спільними зусиллями чоловіки та жінки працювали пліч опліч на лану, співали пісні про сонце, зерно, птахів та про свої спини, які стогнали від болю. Тема прабатьків, природи, святої землі, а також хліба вплеталася у пісні, за допомогою яких прогоняли погану погоду та невдачу.

Пі час жнив тіла та душі селян виснаджувалися, а відпочинок наступав лише в день обжинків, останній день збору врожаю. Останній сноп найкращого зерна, зібраний з поля, був священим. Сноп в'язали, прикрашали квітами та стрічками, він був символом вдачі та залишався у хаті хазяїна до Різдвяних свят. Декілька нескошених колосків, які також мали своє особливе значення, зв'язували стрічками, та клали під них скибку хліба. Господар вклонявся хлібу, потім на чотири сторони поля, та молився за гарний врожай у наступному році: " Рости жито та пшениця та усіляке зерно, навіть краще, ніж у цьому році". Окрім висловлювання подяки землі за надане плодоріддя та прохання доброго врожаю на наступний рок, у українців існував гарний обряд обирання царівни жнив. Дівчина стояла у колі та тримала серп на лівому плечі, а найстаріший чоловік коронував її вінком, зплетеним з колосся та квітів. Обряд був символом краси землі-матері, а також відображав сподівання молодої дівчини на заміжжя у наступному році. Можливо український письменник початку 20-го сторіччя Василь Стефаник краще за все відобразив значення жнив та землі, коли він писав такі рядки: " - Наше діло з землею; пустиш єї, то пропадеш, тримаєш єї, вона всю силу з тебе вігортає, вічерпує долонями твою душу; ти припадаєш до неї, горбишси, вона з тебе жили вісотує, а за то у тебе отари, та стада, та стоги. І вона за твою силу дає тобі повну хату дітий і внуків, що регочутьси, як срібні дзвінки, і червоніють, як калина... "